Згадав історію як мене вербували працювати в селі, звідки сам родом 
Розсмішили мене засоби, якими це збирались зробити — було зібрання села, на якому постановили написати листа кудись там в обласне управляння, щоб по закінченні Дніпропетровської медичної академії направили мене в сільську лікарню працювати.
Це звісно потішило моє самолюбство, але я виріс в селі і знаю що робити в тій лікарні нема чого.
Хоча б при правильному підході, й адекватній зарплатні — тисячі три-чотири гривень то я вже завагався б. Та навряд чи ризикнув три роки за розподіленням пропрацювати в селі.
Оптимальним варіантом для молодого спеціаліста було б мати декілька місяців практики щороку в потужному шпиталі, покращуючи професійні навички, що за час роботи в селі з допотопним обладнанням і ресурсами зійшли б на нанівець.
Це така об’єктивна, на мою точку зору, причина не бажати працювати там. Інша причина — це звісно інфраструктура, точніше повна її відсутність. Те що називається «забезпечення молодих спеціалістів житлом» попросту якась хата, в якій ніхто не живе.
Але такі недоліки різко тьмаряться, якщо добре обдумати плюси такої роботи.
«Пане лікарю, що ви думаєте?»
Перше, нехай і не саме значне, ставлення та повага населення. Це здається неважливим, але самоствердження і віра в себе як лікаря — необхідні речі. Друге, приїхавши працювати в якесь село можна одразу мати запис в трудовій книжці — головний лікар. Ну й відповідно до цього ставка, надбавка, і так далі. Щоб отримати в місті таку зарплатню доведеться попотіти, і то добряче.
Але ж як замість того, щоб запрошувати молодих людей в село, укладати з ними договір на тих же три роки — проводять вкрай непрозоре розподілення. Тому переконаний, напишіть в договорі зарплатню п’ять тисяч гривень(реально, за скількох працюватиме лікар сам в лікарні) і бажаючих працювати різко побільшає.
“…декілька місяців практики щороку в потужному шпиталі, покращуючи професійні навички…” – Декілька місяців, то МАЛО. А після десь десятка років успішної кар’єри в місті; – хто тебе затягне в село? Особисто я (мені за 60 років) бачу привабливість життя лікаря в сільській місцевості так:
- молода людина хай живе в місті. Працює там де можна вчитися. Якщо є де жити. А вже ближче до пенсії можна перебиратися до села;
- але потрібно мати там, в селі свій дім. Гарний дім, з газом, водопровідом і таке інше…;
- мати свою автівку. Гарну автівку, щоб долала сільські дороги, ну і село щоб було не далеко від міст. Подивіться мапу Галичини – від самого дикого села до міста 50….75 км.
Дякую за коментар. Приємно чути думку досвідченої людини на сторінках цього блогу.
Ваші слова вірні, але, як не прикро визнавати, такого не буває в нашій країні. Відразу всім добре не стане, та варто робити хоча б маленькі кроки. А не тупцяти на місці, як це переважно і відбувається.
Заходьте і коментуйте ще
Вічна проблема села)!