Всі вибирають собі професію, свідомо чи не свідомо, обираємо виш де проведемо найближчі п’ять років. І вже навчаючись, розуміємо — чи правильного кольору пігулку обрали:) після випускних іспитів. Чудово коли людина знаходить покликання у вибраній спеціальності, ще краще якщо їй за це добре платять.
Проте, у нашій з вами країні,(А може не тільки у нас?) трапляється що отримує людина диплом, а працювати за спеціальністю не може в силу внутрішніх чи зовнішніх перепон. І так склалось, що професія лікаря має як ті так інші перешкоди для роботи, причому достатньо вагомі.
Зовнішній стримувальний чинник до роботи лікарем — офіційна зарплатня. А на неофіційну без авторитету годі й розраховувати. Все що чекає інтерна — це 800 гривень на місяць й повний робочий день. З працевлаштуванням проблем не виникає, але в цьому, вибачте за каламбур, і проблема — студенти бюджетники підписують такий хитрий папірець, що забов’язує їх працювати 3 роки в сільській місцевості. Перспективка з не найкращих 
Мало того що ви повинні жити в якійсь конурі, так за такий час від “нічогонероблення” забудете майже все чому навчились. Бо робити в сільських лікарнях нічого й нема чим, повірте.
Що можна говорити про “контракників”, якщо (за неоф. відомостями) 50% не з’являються на отримання диплому? Вони не бажають працювати лікарями й це їм до лампочки.
А трапляються такі, що на п’ятому курсі бояться відклеїти пластир з рани. Оці точно зробили не правильний вибір, й лікарем їм не стати, попри власну волю. Я й сам коли подавав папери у ДДМА, не підозрював як саме будуть мене вчити й добре що маю міцні нерви, щоб розбирати препарати м’язів на анатомії
До чого я веду? До того що людина котра пройшла через це все напевно щиро прагне працювати лікарем, й в медицині залишаються дійсно ті в кого є покликання, ті кого не лякає вигляд крові, ті хто приносять в жертву частину свого життя. І люди, що працюють в лікарнях, не за гроші це роблять.
Стаття прсто супер, це дійсно все так, тільки контрактники не завжди не хочуть працювати лікарями, а розподілдення в них не має, вони самі оберабть спеціальність і так само самі потім мають шукати роботу…
Дякую:) Ну щодо контрактної форми навчання, то їм в дечому легше з спеціальністю – можна стати, наприклад, як мріють абітурієнти кардіохірургом. Але чи здійсненні ці мрії? Це вже цілком залежить від конкретної людини.
а є велика категорія людей, що мають слабку волю та після отримання диплому жалкують про витрачені 6 років життя, але сили щось міняти не мають, а замість того працюють та ненавидять свою роботу! ще й іншим настрій псують! а ще гірша категорія -це такі собі соціально активні студенти, що замість того щоб вчитися займаються допомогою деканату та суспільству взагалі, потім їх розподіляють краще всіх, але все одно вони в медицині зовсім не розуміються, бо не мали часу та бажання розбиратися; але завдяки свої хитрості та вмінню прислужити займають високі медицинські-адміністративні пости (себто головний лікар, зав.відділенням) та к лікування хворих мають дуже далеке відношення.
Можливо, це й добре що вони до “лікування хворих мають дуже далеке відношення”. Хоча в будь-якому випадку некомпетентні люди не повинні
займати такі посадиотримувати більшу зарплатню. Навіть, якщо раптом вони вияляться чудовими менеджерами, що в конкретному випадку дуже сумнівно.Pingback: Майбутнє медицини/моє « Медицина як життя